Щовесни, коли тануть сніги
І на сонці просяє веселка.
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.
Він був сином мужика і став володарем у царстві духа.
Він був кріпаком і став велетнем у царстві культури.
Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи
професорам і книжним ученим.
Кобзарем його ми звемо,
Так від роду і до роду:
Кожен вірш свій і поему
Він присвячував народу.
Літа пролинули як птах.
А ти живеш, наш син пророчий,
І будеш жити у віках.
Словом шани й любові тебе спом'янули
І народи Вітчизни, народи-брати в буднях ім'я твоє не забули!
Ми чуємо, тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля!
